| | Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? |             new | | | | Autor | Nachricht |
Mitglied Registriert am: 2006-12-11 Punkte: 380 Wohnort: Ukraine
|  Verfasst am: 20 Jan 2008 15:14
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? |   |
| ?
Zuletzt bearbeitet von Vladoslav am 19 Mai 2008 20:06, insgesamt 2-mal bearbeitet | | | Nach oben | |  |
Inventar  Registriert am: 2005-09-28 Punkte: 50330 Wohnort: Ukraine
| Verfasst am: 21 Jan 2008 09:40
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
|
щойно знайдена стаття... (ще в буфері висить  )
Дивлячись телебачення, яке переважно контролюється неукраїнськими власниками, можна помітити намагання на даних каналах висміяти та дискредитувати українську мову, а значить і україномовних українців.
Наприклад, у гумористичних передачах виступаючі, коли промовляють про щось серйозне чи смішне, але не дурне, то роблять це московською (російською) мовою, а коли хочуть висловити якусь дурницю, то озвучують її, як вони думають, українським суржиком. Перекладачі часто не зовсім правильно роблять переклади іноземних фільмів і передач українською мовою, ведучі новин, буває, називають деякі країни неукраїнськими назвами (напр., Словакія замість Словаччина, Германія замість Німеччина та ін.) тощо. А от московськомовні політологи, журналісти, ведучі передач та інші «публічні» люди, особливо ті, які живуть у Московії (Росії), часто взагалі спотворюють українські слова до невпізнання. Однак, якщо прислухатися до цих перекручених слів, то можна помітити, що вони належать не до українського, а до московського (російського) суржику.
Різниця між ними така. Український суржик – це одна з українських розмовних мов, у складі якої багато московських та інших чужомовних слів, а ще українських слів з московськими закінченнями, котрі витіснили україномовні аналоги чи вживаються ними упереміш, проте озвучуються українською вимовою. Цим суржиком користуються люди, котрі думають і спілкуються українською мовою, мають природню українську вимову. Український суржик використовується як швидка, кваплива мова, коли ніколи повільно говорити, а також тоді, коли потрібно висловити почуття гніву, де без міцних висловів і матюків не обійтися.
Московський же суржик – це московська (російська) мова, у яку включені українські слова, але вимовляються московською вимовою, часто в досить спотвореному вигляді, через відсутність елементарних знань у московсько-суржикомовних про українську абетку та її відмінність від московської. Та й просто в людей, які думають і спілкуються московською, українська вимова не може з’явитися сама собою.
Українська і московська мови відрізняються вимовою, наприклад, у чергуванні твердих і м’яких звуків. Так, в українському слові Донецьк за твердим звуком н після голосного е стоїть м’який ць, а от у московському Донецк, навпаки, за м’яким нь після э (яке у формі е показує м’якість н) стоїть твердий ц, а о в ненаголошеному попередньому складі читається як а.
По-друге, українська абетка сильно відрізняється від московської. Наприклад, наше е приблизно відповідає московському э, є – е, і – и, и – ы, ґ – г, а в українського г в московській мові немає аналога. Ці відмінності в абетках знову ж таки зумовлені відмінностями у вимовах чи в переважному вживанні тих чи інших звуків, тому схожі за написанням букви в цих абетках позначають різні звуки. Але якщо українцям, які знають московську мову, і в певній мірі московськомовним жителям України, ці відмінності зрозумілі, то московітам, які не знають української мови, невідомі й відмінності між обома мовами в написанні й вимові букв, звуків і слів.
Тому, наприклад, українське слово незалежність навіть ведучі головних московських каналів нездатні правильно озвучити. Замість того, щоб перекладати його в московське слово независимость чи передати українське звучання слова московськими буквами як нэзалэжнисть, вони, навпаки, надають українським буквам московське звучання і слово вимовляється у формі незалежність, що в українській транскрипції звучить як нєзалєжність. І таких прикладів безліч. Причому в цій останній вимові дане слово містить шість м’яких чи пом’якшених приголосних звуків і лише сьомий приголосний з твердий. Це веде до напруженості вимови слова, що негативно впливає на психіку. Довгі слова, у яких лише одні тверді, або навпаки, одні м’які звуки, звучать негармонійно, неприродно, вони чимось подібні до звуків, які лунають від тертя по мокрому склу.
Таким чином московити і московськомовні, які іноді вживають серед московських слів українські, щоб посміятися з української мови і з українців, насправді того не знаючи, підставляють самих себе, бо розмовляють не українським, а московським суржиком. Наприклад одіозна секс-поп-«зірка» Вєрка Сердючка (Андрій Данилко) розмовляє зі сцени саме московським суржиком, бо у повсякденному житті думає і спілкується московською мовою, та й у її суржику московських слів значно більше, ніж українських. Тому вона та їй подібні не усвідомлюють, що сміються цим із себе та своєї московської мови. Цим же суржиком розмовляє значна кількість міських московськомовних жителів України, навіть деякі московськомовні народні депутати. А в Московії цей московський суржик виглядає не просто смішним, а й шкідливим для здоров’я. Але то їхня проблема. Московити і «русскоязичниє», вставляючи у свою мову українські слова, програмують собі таким чином ще одну свою «феню», вони не мають української свідомости, а значить і здатности вивчити досконало українські вимову, суржик, а тим більше літературну мову.
Український суржик не варто пропагувати, але й соромитися його теж не слід. Він є одним з варіантів української мови, поряд з діалектами і говірками, та свідчить про її багатство і розмаїття. Не слід забувати, що сучасні французька, італійська, іспанська та деякі інші мови походять насправді від різних суржиків латини. Український суржик випробовує в собі іноземні слова на їхню прийнятність до української літературної мови. Ті, що потрібні, включаються в її склад, підлаштовуються під правильну вимову, а непотрібні так і залишаються в суржику чи взагалі забуваються.
Отже, український суржик є не тільки негативним результатом нав’язування московської мови в Україні, але й, у свою чергу, сприяє «суржикуванню» цієї мови. З іншої сторони український суржик є своєрідним засобом розвитку української мови, важливою складовою частиною українського життя.
Ігор КОВАЛЕНКО | | | Nach oben | | |
Tutor  Registriert am: 2006-03-10 Punkte: 6776 Wohnort: Ukraine
| Verfasst am: 24 Dez 2008 09:37
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
| | Цитата: |
Цим же суржиком розмовляє значна кількість міських московськомовних жителів України, навіть деякі московськомовні народні депутати. А в Московії цей московський суржик виглядає не просто смішним, а й шкідливим для здоров’я. Але то їхня проблема.
|
Якою ж любов’ю до коваленків, що опинилися по той бік кордону, або з інших причин володіють у якості першої російською, а не українською, просякнуті рядки 
Цей принцип нині, нажаль, домінує у свідомості європейських "еліт", що начиталися хибних теорій, типу «ентропії-негентропії» (фр. вчених), і намагаються піднятися самі, засобом потоплення інших, помитися самі засобом вимазування інших, збагатитися самі засобом пограбування інших.
Загалом, мас-медіа генерують якусь вузьколобу "політичну націю" (термін тарасюків-пензеників-яворівських). Скажімо
якщо колишню Европу шаную, а в сучасну європу, в НАТО - не тягне, то "не патріот", чи не так? | | | Nach oben | | |
Tratschtante  Registriert am: 2008-07-05 Punkte: 4365 Wohnort: Ukraine
| Verfasst am: 24 Dez 2008 13:42
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
| | Цитата: |
А в Московії цей московський суржик виглядає не просто смішним, а й шкідливим для здоров’я. Але то їхня проблема. Московити і «русскоязичниє», вставляючи у свою мову українські слова, програмують собі таким чином ще одну свою «феню», вони не мають української свідомости, а значить і здатности вивчити досконало українські вимову, суржик, а тим більше літературну мову.
|
Indeez, я тобі вдячний за статтю Ігоря Коваленка. Ти все розумієш, як треба розуміти українцям. Щастя тобі.  | | | Nach oben | | |
| Verfasst am: 22 Jun 2009 13:55
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
|  ВасильАнт написав(ла) (24 Грудня 2008 10:37  ) : |
Загалом, мас-медіа генерують якусь вузьколобу "політичну націю" (термін тарасюків-пензеників-яворівських). Скажімо
якщо колишню Европу шаную, а в сучасну європу, в НАТО - не тягне, то "не патріот", чи не так? |
Патріот є той, хто любить свою батьківщину.
Щодо мови, то наша Україна має багато діалектів. Люблю їх всіх, бо це і є УКРАЇНА.  | | | Nach oben | | |
Tutor Registriert am: 2006-03-10 Punkte: 6776 Wohnort: Ukraine
| Verfasst am: 12 Jul 2009 15:52
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
|  Наталіна написав(ла) (22 Червня 2009 14:55 ) : |
Патріот є той, хто любить свою батьківщину.
Щодо мови, то наша Україна має багато діалектів. Люблю їх всіх, бо це і є УКРАЇНА. |
Без діалектів та без мов,
І без слов’янства, білороду
Нема нічого, крім розмов
Про суть німу й безлику вроду.
Ми - не відірваний шматок,
І не клапчина недолуга.
З ковша від пращурів ковток:
Мій тост: "Мине хай ця наруга!
Дозвольте знову, до зірок,
у слушну мить, зробити крок" | | | Nach oben | | |
| Verfasst am: 15 Jul 2009 13:08
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
| | ВасильАнт написав(ла) (12 Липня 2009 16:52 ) : |
Без діалектів та без мов,
І без слов’янства, білороду
Нема нічого, крім розмов
Про суть німу й безлику вроду.
Ми - не відірваний шматок,
І не клапчина недолуга.
З ковша від пращурів ковток:
Мій тост: "Мине хай ця наруга!
Дозвольте знову, до зірок,
у слушну мить, зробити крок" |
СОРОМ (мій вірш)
Вкраїно рідна, де твоє обличчя?
Не соромно, що й досі ти без крил?
Ось входиш ти в нове тисячоріччя
Так, ніби й досі ти московщини приділ.
Російська мова розлилась мов лава
І стверднула під тягарем душа.
Ще довго треба сипати землею,
Щоб нова квітка з попелу зійшла. | | | Nach oben | | |
Tutor Registriert am: 2006-03-10 Punkte: 6776 Wohnort: Ukraine
| Verfasst am: 15 Jul 2009 18:29
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
| Копають, копачі, і що ж копають?
Можливість зрадників героями зліпити...
Іллі, що з Мурома, посмертно череп крають, -
Щоб Мову в склеп духовний опустити...
Хіба лише московське пепелище
Підніме українство вище?
Сварку в народі, та в міжнародді
Чужі музики грають. Годі!
Прошу вибачення, Наталіна, не хотілося б нікого тут примушувати ніяковіти, але штучно-однобічний погляд на українські справи цим справам дуже й дуже шкодить. | | | Nach oben | | |
| Verfasst am: 16 Jul 2009 00:21
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
| | ВасильАнт написав(ла) (15 Липня 2009 19:29 ) : | Копають, копачі, і що ж копають?
Можливість зрадників героями зліпити...
Іллі, що з Мурома, посмертно череп крають, -
Щоб Мову в склеп духовний опустити...
Хіба лише московське пепелище
Підніме українство вище?
Сварку в народі, та в міжнародді
Чужі музики грають. Годі!
Прошу вибачення, Наталіна, не хотілося б нікого тут примушувати ніяковіти, але штучно-однобічний погляд на українські справи цим справам дуже й дуже шкодить. |
Нема за що вибачатися. Для цього ми і є тут всі, щоб висказувати свої думки. Ви мене не образили, а лишень оборонили ваше думання.
"Хіба лише московське пепелище
Підніме українство вище?"
Думаю, Україна не чекає на московське попелище. Принаймі не ті з ким я спілкуюся.Хочеться щоб Росія була сусідом, а не зазіхала на територію України, як це робила понад 300 років. Така вже доля нашої країни. Багата земля всім подобалась. Хапали її і поляки і авсртіяки і угорці, а перед тим різні навали турків татар, та інших хапунів. Дивно як Україна таки залишилася Україною. От якби Росія перестала вказувати , як Україна має поводитись та що робити, напевно можна було б будувати міст між цими двома країнами. | | | Nach oben | | |
Tutor Registriert am: 2006-03-10 Punkte: 6776 Wohnort: Ukraine
| Verfasst am: 16 Jul 2009 19:37
Titel: Розмовляти українською мовою – право, чи обов’язок? | |
| | Якби Росія... Так не виходить: або режим типу сталінського, коли Росія може гнути або ту або іншу лінію, або популістичний неолібералізм, як тепер, коли політикани наввипередки конкурують у своїх-чужих дороговказах, своїх-чужих провокаціях. Чом не махнути рукою, як на Сході кажуть: собаки лають, а караван іде? Невже непомітно й незрозуміло, що дехто скеровує українство - їм потрібна не любов до України, а ненависть до Росії; загалом, питання не в РФ, а у тому, що цькують будь-якого реального чи потенційного слов’янського, эуропейського лідера, відвертають увагу від неоколоніального статусу УСЬОГО Прозаходу перед Заходом. Згадайте, скажім, Індію - англійці понували там доти, доки протиставляли мусульман буддистам тощо, тощо, тощо... Якщо населення не хоче слухати російське кіно в перекладі, а українське - в занепаді, то в цьому не винні "кляті москалі"; хто не дає бути кращими чи розумнішими; поки що, післяпомаранчова Україна вцілому - приклад суто негативний. | | | Nach oben | | | | | |
